Шевченко як явище велике й вiчне – невичерпний i нескiнченний. Волею iсторiї вiн ототожнений з Україною i разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе новi днi i новий досвiд народу, вiдзиваючись на новi болi й думи, стаючи до нових скрижалiв долi. Вiн росте й розвивається в часi, в iсторiї i нам ще йти i йти до його осягнення. Ми на вiчнiм шляху до Шевченка… Образ України-неньки – це найсвiтлiший i водночас найдраматичнiший образ у творчостi Тараса Шевченка, найбiльший дiамант у його поетичнiй коронi.

Важко переоцінити роль Шевченкової спадщини в розвитку не тільки естетичної, а й соціальної і національної свідомості українського народу. Творчість Шевченка стала новим етапом у розвитку естетичного мислення українського народу. Вона визначила на десятиліття вперед подальший поступ української літератури (не тільки поезії, а й прози і драматургії), прискорила український літературний процес. Шевченко, ім'я якого стоїть нарівні з іменами Пушкіна, Лєрмонтова, Байрона, Міцкевича, підніс українську літературу до рівня найрозвиненіших літератур світу.

Актуальність теми. Назва тема сама говорить про її актуальність. Адже дуже багато людей захоплюються діяльністю цієї людини. Його педагогічні погляди використовують і досі.

Об’єкт дослідження. Життя та творчість Тараса Григоровича Шевченка.

Завдання посібника:

- зробити загальний огляд життя Шевченка;

- дослідити твори Т.Г.Шевченка;

- розробити уроки до творів поета;

Робота складається з вступу, трьох розділів та висновків. В роботі розкрито творчiсть Т.Шевченка як своєрiдну спадщину поета-патрiота, виявлено, за допомогою яких поетичних засобiв твориться образ України. До кожного розділу підібрано цікавий ілюстрований матеріал.

Розділ 1 ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО – СЛОВО ПРО ПОЕТА

1.1. Слово про поета для дітей

Шевченко — це сама Україна.

Якщо ми чогось варті в багатомовному, різноликому світі,

то цим повною мірою завдячуємо Тарасові Григоровичу...

Без нього не мислимо себе, як народ, як нація.

Народ, котрий спородив такого справдешнього генія,

Гідний того, щоб на повний зріст стояти з відкритим чолом,

як рівний з рівними серед найповажніших світових націй.

І нині — це вже реальність...

Борис Олійник

Ви, діти, знаєте, що наша земля зветься Україна, ми звемося українці. Ми любимо свою країну, шануємо і поважаємо всіх інших людей Землі.

А чи знаєте ви, діти, що Україну шанують у світі теж? Що коли згадують про Україну в якійсь чужій далекій країні, то при цьому обов'язково називають ім'я Тараса Шевченка.

І чи знаєте ви, діти, що пам'ятники нашому Шевченку стоять під небом у далекій Канаді, Угорщині, США, Франції, Парагваї... А в Аргентині йому споруджено пам'ятники і в столиці, і в інших містах цієї країни. Його іменем названо вулиці у Франції та Парагваї, у країнах СНД.

Так, Шевченка шанують у світі. Волею історії він ніби ототожнений з Україною, представляє нас, українців, народам світу. Та найбільше гордимось Шевченком ми, українці. Він наш великий поет, наша честь і слава І нам, дітям, потрібно знати його твори, його життя. Ми називаємо його Кобзарем. Так поет назвав книгу всього свого життя — «Кобзар», вона стала настільною для всього нашого народу. Кобзарями називаємо також народних співців, які виконують пісні, супроводжуючи свій спів грою на бандурі чи кобзі. Отже, Шевченко був і є народним поетом-співцем.

Це потрібно знати.

V Ось уже майже півтора століття 9 березня кожного року — особлива дата в нашій країні. В цей день Україна вшановує свого великого сина Тараса Григоровича Шевченка. У цьому році минає 200 років від дня його народження.

V Тарас Григорович Шевченко прожив усього 47 років, із яких 24 роки був у кріпацтві, 10 років мучився у солдатській неволі на засланні і всього 13 років був вільною людиною. 13 років волі!

V Іван Франко визначив роль Шевченка для України словами: «Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури...

Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу... Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори».

V Він був сином кріпака.. Так, народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту на Київщині (тепер Черкаська обл.). Батьки його були кріпаками. Григорій Іванович умів читати, стельмахував (робив із дерева вози, колеса), а іноді й чумакувати доводилось. Мати — лагідної вдачі жінка, працьовита, дбайлива. Письменним був і дід по батькові Іван, розповіді якого дрке любив слухати малий онук. Невдовзі родина переїхала в сусіднє село Кирилівку (нині Шевченкове), де й пройшли дитячі роки Тараса.

V Вам, дітям, цікаво буде знати, яким був у дитинстві наш Шевченко.

Кілька епізодів із дитячих літ.

Розповідь учителя.

Тарас був третьою дитиною. Старшими за нього в сім'ї були Микита і Катря.

Радощів у Тараса було мало. Батько й мати з дня на день ходили на панщину, жили бідно, в нужді і злиднях. За дітьми та мізерним господарством доглядати було ніколи і нікому. Хлопець ріс, як билина в полі, виховувався, як і мільйони кріпаків. Першим його учителем і наставником було саме життя, суворе і безпросвітне, сповнене плачу і зойків катованих на панському дворі і в полі.

Няньчила Тараса старша сестра Катерина, сама ще тоді дитина Вона носилася з ним, мов з лялькою: бавила, сповивала, пісень співала. А часом, бувало, посадить під тином чи в городі, а сама побіжить до подруг, що граються, та й забуде. Маля плаче, плаче — стомиться і засне. Вже й виспиться, а няньки все нема. І знову плач, знову сльози.

Коли зіп'явся на ноги — байдуже стало, хвостиком бігав за сестрою, а згодом навіть тікати став. Коли б не їсти, то не заглянув би до хати цілий день. А вскочить — за кусок хліба і знову гуляти. Схоче його затримати Катря, так де там: випорсне з рук, як лин. А там уже куди здумав, туди й подався: чи в садок за вишнями та яблуками, чи на леваду в бур'яни несходимі. Зайдеш у них — півдня будеш ходити, поки виберешся.

Але хіба це страшно? Рідну хату легко знайти. Вона стоїть край села Стара, кривобока, стіни повигинались, солом'яна покрівля потрухла, мохом узялася, димар похилився, од давності і пороху почорнів, вікна — ніби темні плями на змученому обличчі.

Хлопчикові хотілося знати, чому дерева на осінь листя скидають, звідки птахи прилітають, чого сонце лягає спати і багато-багато іншого.

Не раз задумувався Тарас над тим, чи є край землі і чи далеко до нього. Від діда він чув, що там, де сонце лягає спати, небо підпирають стовпи. «Де ж вони? — міркував.
— Мабуть, за горою, бо там же воно заходить. Може, піти подивитись? А чому б ні? Це ж зовсім близько — хоч рукою подай».

Раз так було...

Вперше по весні білоголова Шевченкова родина розташувалась вечеряти під яблунею надворі. Чуби в усіх, як обілений льон, очі, як квітки льону, — сині. Тільки мати чорнява, з карими очима Невесела вечеря — морений батько свариться, мати заклопотана, марна, їсть, як не їсть. Дочка Катерина стоїть, спиною спершись на яблуню, задумана, заплакана, ложки в руки не брала. Заходить звичаєм погомоніти перед сном сусід і дивується:

—Це тільки вечеряєте? Що так пізно?

—Та нам це такий оце клопіт, що й вечеря не в вечерю: хлопець десь дівся, — мати. Розповідає: — Зранку як пішло, то оце і досі немає: бігали і до ставка, і до греблі, всі бур'яни обшукали, — як упав у воду.

— Догляділи! — сердито буркнув батько.
Катерина враз опустила униз сині винуваті очі.

—Нічого, знайдеться, — розважив сусід. — Може, заснув десь у бур'яні. Проспиться — прийде. — І починає звичайні свої балачки: про панські звичаї, про золоту грамоту. Слухають в'яло, без охоти, — тільки поблизу що шелесне, всі так і кинуться: чи не хлопець? Пройшли останні за плугами плугатарі, гурти дівчат із сапами. Осів тихий, зоряний вечір.

—Ну й де б їй дітись, вражій дитині, — не слухаючи сусідових балачок, тихо, з нудьгою казала мати. — Вечеряй, Катре, та підемо шукати знову.

Зарипіли десь вози, як у релі. Багато, мов з ярмарку.

— Що воно?

Раптом коло самого села луною вдарила в усі кутки багатоголоса урочиста, хвилююча пісня:

А вози риплять, а ярма бряжчать,

А воли ремиґають.

А попереду отаман

У сопілочку грає.

Всі забули на часину про хлопця, заворушились.

— Чумаки !

В селі бігли з дворів назустріч чумакам дівчата, діти, поважні діди з палицями. Тільки й чуть було:

— Чумаки ! Чумаки!

Сусіди почали угадувати — звідки, аж поки чумаки замовкли. Аж ось Катря підняла вгору голову і крикнула радісно і сердито:

— А ось і наш волоцюга ! — всі повернулися в один бік. За перелазом біліла сорочка і блищали сині Тарасові очі. Без шапки, босий. Лице взялось смагою, — темне, як головешка, а на тій головешці білий чуб, як льон.

Стоїть, не наважується йти до гурту.

Хмарні обличчя в усіх одразу просяяли.

—Де це ти був?

—Де тебе носило і досі?

—Де ти волочився?

Стоїть, мовчить. Оглядає свою хату — не впізнає, ніби після довгої кругосвітньої мандрівки.

— Де ж ти був оце — питаю? Чому не кажеш? — почав суворо батько.

Хлопець промовив стиха:

—Був у полі, та заблукав.

—Бачили таке?

—Хто ж тебе привіз додому?

—Чумаки.

— Хто? — всі стовпились коло хлопця.
Хлопець розповів:

— Стрінувся з чумаками, питають: «Куди ідеш-мандруєш?» А я кажу — в Кирилівку! А вони й кажуть:
«Це ти йдеш у Моринці, а в Кирилівку треба назад. Сідай, кажуть, з нами, ми довеземо». Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг волів поганяти...

—Бачили такого? Чумакувати надумав уже!

—І як воно згадало, що з Кирилівки!

—Я ж казав, що знайдеться, — обізвався і сусід. — Такий лобатий не пропаде.

— Ну, почумакував, тепер бери ложку та сідай
вечеряти, — сказав батько.

Хлопець тільки того й дожидав.

—Ну, чого ж тебе понесло в поле? Чого? — допитувалась мати. Мовчить та сьорбає з ложки, аж луна йде. Мати кивнула на нього батькові:

—Як мотає! Наче три дні не їв. — Розмова між дорослими пожвавішала По вечері мати послала дітям на горбку коло сіней. Полягали. Тарас в середину, з одного боку Катря, з другого — Микита. Мати сіла коло них. Сусіди посідали на призьбі, запалили люльки, вернулись до своєї розмови. Тарас тим часом почав розповідати таємничим тихим голосом. Брат і сестра аж голови попідіймали. Крадькома прислухається мати. Далі, сміючись, до чоловіків:

—Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує: старий того не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів. Розповідає, ніби справді сам теє бачив. Ой Тарасе, що з тебе буде?

—Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряче вийде! — промовив сусід.

—Що вийде? — жартома обізвався батько. — Розбіяка великий вийде — ось що! Ото чули про Кармелюка, а це другий буде такий.

— Це той, що в панів однімає та наділяє бідних?...
Починалася знову розмова про славетного розбійника,

що саме гримів у той час на Поділлі. В селі затихло. Чути було інколи дівочий сміх на улиці.

Коло хати і над хатою гули хрущі. Діти спали. Як той артист, що дожидав, поки все кругом нього стихне, на все село защебетав десь поблизу соловей.

Степан Васильченко

V Таким допитливим і кмітливим зростав малий Тарас. Батько гордився ним, брав його влітку з собою, коли їхав з чумацькою валкою. Чимало почув і побачив тоді Тарас Коли ж йому виповнилося 8 років, батько віддав його в науку до дяка. Хлопець був охочий до навчання, швидко все запам'ятовував, чарівний світ знань тягнув його до дяківської школи.

V Тарас мав феноменальну пам'ять. Все, що він почув, побачив, живучи в Україні перші чотирнадцять з половиною років, запам'ятає в найтонших подробицях і згодом розповість про це в геніальних творах живопису та в поетичній творчості.

V Світлі дні дитинства були недовгими. Перше тяжке горе, що вразило серце малого Тараса і принесло лихо в Шевченкову родину, — смерть матері.

На руках батька залишилося п'ятеро дітей (Микита, Тарас, Ярина, Марія, Йосип). Найстаршому, Микиті — лише 12 років, наймолодшому, Йосипу, — тільки 2 роки. Сестра Катерина вже тоді була заміжня за Красицьким і жила в сусідньому селі Зелена Діброва Тарасик мав 9 років. Щоб доглянути дітей-сиріт, потрібні були жіночі руки, і батько привів у сім'ю мачуху. Але не так сталося, як гадалося... У мачухи, злої, сварливої і жорстокої жінки, було своїх троє дітей. Пізніше Тарас напише: «Хто бачив хоч здалеку мачуху і зведенят, той, значить, бачив пекло в його найогиднішому торжестві... Не проходило й години без сліз і бійки між нами, дітьми, і не проходило й години без сварки і бійки між батьком і мачухою». Рідна хата зробилася пеклом... Моторному й жвавому Тарасові діставалося найбільше, тікав він від покарання до сестри або переховувався в бур'янах.

Та ще, поки жив батько, то якось терпів Тарас муку. Але на 12 році Тараса спіткало нове горе: раптово, простудившись у дорозі, помер батько. Вмираючи, казав він, що Тарасові маєтку не залишає, бо він буде або дуже великий чоловік, або велике ледащо. Одинадцятирічний хлопчик залишився круглим сиротою, беззахисним і недоглянутим.

V Дуже рано в Тараса проявилися здібності до малювання. Крейдою чи вуглинкою змальовував усе, що бачив.

Голодний, напівроздягнений сирота тікає від злої мачухи. Прагнучи здобути освіту, стає наймитом дяка у школі. Пізніше шукає в сусідніх селах учителя малювання, 13-річним пасе ягнята (громадську отару). Коли ж, врешті, знайшов учителя, з'ясувалось, що він — кріпацька душа і повинен служити панові. Тарас став козачком пана Енгельгардта.

V Доля привела 17-річного Тараса до Петербурга,пишної й величної столиці Російської імперії, до міста, де він прожив у цілому 17 років, де сталися важливі події його життя, де він став художником і вільною людиною.

У Петербурзі пан Енгельгардт, врешті побачивши талант свого кріпака і бажаючи мати власного художника, дозволив Тарасові вчитися малювати у майстра живописних справ Ширяєва. Вечорами юнак любив перемальовувати статуї в Літньому саду. Одного такого вечора сталася зустріч із земляком, родом із Богуслава, учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Він перший і розпочав справу викупу Шевченка з кріпацької неволі. І. Сошенко познайомив талановитого кріпака з відомими російськими та українськими діячами живопису і літератури — В. Жуковським, К. Брюлловим, Є. Гребінкою, В. Григоровичем, А. Мокрицьким, О. Венеціановим, і ті докладають багато зусиль, щоб викупити Шевченка з кріпацької неволі.

Енгельгардт назвав ціну — 2500 крб. К. Брюллов і В. Жуковський знайшли спосіб зібрати цю суму. К. Брюллов написав портрет В. Жуковського, який і було розіграно в лотерею в імператорській родині. Виграла портрет імператриця Марія Федорівна.

22 квітня 1838 року пан видав відпускну на волю своєму кріпакові Тарасові Шевченку. І з травня 1838 року Тарас став учнем Карла Брюллова — почав навчатися в Петербурзькій Академії мистецтв. Яке то щастя бути вільною людиною! «... Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і нікого не боюсь... велике щастя буть вольним чоловіком..» — пише Тарас в листі до брата Микити.

V Ще одна подія, знаменна не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України — вихід у світ книги віршів «Кобзар» (1840 р.) Справді, «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То є святиня, національна Біблія України.

Під час навчання в Академії мистецтв Тарас відвідав Україну, яку він залишив 14-річним хлопчиком.

V Після закінчення Академії мистецтв Шевченко приїздить до Києва, працює художником в Археографічній комісії, стає членом Кирило-Мефодіївського братства, яке боролося проти панів і царя. Коли було заарештовано членів братства, у них знайшли (і в самого Шевченка!) бунтівливі Тарасові вірші. Дуже жорстоко покарали за це поета і художника Т Шевченка — 10 років солдатської муштри, які й підірвали його здоров'я. Вирок царя мав означати й духовну смерть Кобзаря — йому заборонялось писати й малювати. Але... зболена душа не могла мовчати — писав і малював, ховаючи у «захалявні книжечки».

V Через 10 років поета звільнили, він повернувся в Петербург, 1859 року ще раз, втретє і востаннє, відвідав Україну.

В останні роки життя мріяв оселитися в Україні, у хатині з вишневим садочком. Але доля не судила йому цього звичайного людського щастя.

V Хворий поет доживав свій страдницький вік у Петербурзі. Уже будучи тяжко хворим, видав український буквар для недільних шкіл, планував видати ряд підручників. Думав про освіту свого народу...

V Настав 1861 рік, четвертий рік його повернення із заслання, рік, який почав відрахунок його останніх днів життя. Чорний, трагічний рік для всієї України...

Нестерпні муки терпів він в останні дні: тяжко дихав, не міг говорити. В день народження 9 березня Тараса провідали друзі. У двері часто стукали. Приносили записки, телеграми, листи — з України, від друзів — тривожні, делікатні побажання здоров'я. Тому що чутки про тяжку хворобу ходили давно. Як писали потім в «Основі», «похмурі хмари давно вже стояли на горизонті, і давно вже віяло звідти холодом смертельної хвороби на його полите сльозами життя». Отримавши вітальні телеграми з Харкова і Полтави, проказав: «От якби додому, там би я, може, одужав». Та то вже було лише передсмертне бажання...

Ніч минула в муках — не говорив, страждав. А вранці 10 березня 1861 року Тарас Шевченко зійшов у свою майстерню, упав і відійшов у вічність. Поміркуймо над віршем

Смерть Шевченка

(уривок)

Цілу ніч надворі виє хуга,

Плаче, деренчить в віконнім склі,

Ні дружини, ні дітей, ні друга —

Тільки гілка вишні на столі.

Телеграма від полтавців.

М'ята Віє в душу запахущий дим,

Та маленька свічка тьмянувата

Тріскається і мружиться над ним.

Дві у шафі, що життя досвітять,

Ну а там — світити вже йому

В завірюшних, грозяних століттях,

Серцем розпанахувати тьму.

Нині вишня бризнула суцвіттям —

В пляшці тепла гілочка жива...

Біль пекучий... І вона, самітна,

В цвіті вся, як в думах голова.

Ліг у ліжко. Віє чи не віє —

В заметілях весь життєвий шлях,

В свічці ледве дихають надії,

І блукають пальці в пелюстках.

Іван Драч

Міркуймо.

1.В якому стані перебуває умираючий поет?

2.Знайдіть слова, що передають його самотність.

3.Про що нагадує йому гілка вишні? Куди рветься душа?

4.Що символізує свічка? Як розуміти вислів «дві (свічки) у шафі, що життя досвітять»?

5. Слова «Ну а там — світити вже йому В завірюшних, грозяних століттях, Серцем розпанахувати тьму» вказують на безсмертя Т. Шевченка. Чи зможете ви це пояснити?

Звернімося до етимології...

В Україні свічка символізувала життя.

Слово свічка — давнє слов'янське слово, утворилося воно від дієслова світити. Те, що світить, випромінює світло, робить навколишній світ видним.

V У найдавніших книгах знаходимо свідчення про те, що свічки використовувалися для освітлення приміщень (наприклад, перші християни збиралися для молінь у катакомбах, освітлювали вони ці підземні печери свічками). Віра в чудодійну силу свічки пов'язана із віруваннями древніх у магічну силу вогню.

V Звідси звичай нести із церкви «страсну свічку» в хату, щоб очистити її від нечистої сили.

V Як тільки народжувалася дитина, запалювали свічки чи лампадки, які горіли доти, доки не охрестять дитину.

V За допомогою «страсної свічки» полегшували перехід «душі». У руки вмираючого вкладали свічку, бо її вогонь вважали тим «ясним шляхом, яким блукає душа».

V За народними повір'ями, у кожної людини є «небесна свічка» (зірка). Коли людина помирала, її зоря гасла, якщо жила гріховно — зірка тьмяніла. Звідси вислови — його свічка ясно горить, його зірка згасла.

V Дивилися на небо: падала зірка — чиясь душа преставилася.

Перечитайте ще раз вірш.

V Тараса Шевченка поховали на Смоленському кладовищі в Санкт-Петербурзі.

У травні цього ж року тіло великого Кобзаря було перевезене в Україну. З того часу 22 травня — День пам'яті поета, день національного трауру України.

Збагачуймо інтелект учнів.

Це цікаво знати... Так було...

У кругосвітній похорон пішли,

Щоб зупинитись на горі Чернечій,

Йшла вперше Україна по дорозі

У глибину епох і вічних зльотів —

Йшла за труною сина і пророка,

За нею по безсмертному шляху

Ішли хохли, русини, малороси,

Щоб зватись українцями віднині.

Іван Арач

Чи є в усьому світі поет, могила якого була б таким дорогоцінним скарбом, як могила Тараса Шевченка в Україні?.. Чи є що-небудь у світі, що було б таке величне і всенародне у своїй щирій красі й простоті, що було б огорнуте такою поетичною і соціальною симфонією, як ця висока могила, під якою похований прах великого поета України?

Нема такого місця в усьому світі, жоден поет не може в цьому змагатись з Тарасом.

В.Чаговець

V Світлий нетлінний образ степової гори-могили великого Кобзаря став національною святинею.

З далекої північної столиці його тіло довго везли в Україну, не поховали в Києві на Аскольдовій горі (як спочатку думали), попливло воно переповненим у повінь Дніпром далі, у край, де високі гори-могили стоять над священною рікою. Друзі вибрали для поховання місце на Чернечій горі, звіряючи величність місця із рядками «Заповіту»:

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

V ... Тендітні дівочі руки, за давнім народним звичаєм, покотили віз із важкою свинцевою труною горами й долинами у довгу останню путь. Була травнева пора, навкруг усе буяло, дівчата в білосніжних сорочках, мов жриці урочого язичницького храму, перекритого небесним склепінням, виконували всім зрозумілий і звичний священний ритуал.

Віз поволі котився полями й розлогими долинами, поволі став підніматись з долини по квітучих схилах Чернечої гори все вище й вище. З кожним кроком простір зростав, за ближніми горами з'явилися інші, за ними дальні, геть голубі, наче хмари. Повагом виплив віз на перевал, покотився до ближнього крутого мису. Відкрилася могутня долина Дніпра, здалося, що видно весь світ. Тут, на крутій горі, над самим Дніпром і поховали.

Поставили на високій горі-могилі над Дніпром одинокий дубовий хрест. Кругом цвіли дикі рожі, згодом заколосилася тирса й сріблясті хвилі дикого степу покотилися по горі-могилі. В жодного фараона не було такої величної заквітчаної могили. В жодного правителя світу нема такої грандіозної усипальниці, якою стала над горою сама твердь небесна Так поховав народ свого вірного сина.

Минуло коротке страдницьке життя, почалося вічне життя його світової слави...

Сергій Верговський

Крім «Кобзаря» який знає увесь світ, важливою сторінкою в житті Т.Шевченка була його участь у складанні підручників для початкового навчання дітей. Для цього Шевченко написав і видав «Буквар южноруський».

У книжці всього 24сторінки, але кожна з них цікава й важлива. Це алфавіт, і математичний, і молитви до Ісуса Христа, думи про життя простих людей.

«Буквар» і «Кобзар» поета учили любові до рідної мови, до рідної української землі.

Розділ 2 ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО І ЙОГО ТВОРИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

НА ВІЧНІМ ШЛЯХУ ДО ШЕВЧЕНКА...

Працюймо над творами поета

"Не називаю її раєм..."

Вступне слово для дітей

Це уривок із вірша "Якби ви знали, паничі...". Поезію написано на засланні. За складання бунтівливих віршів Т. Шевченка було жорстоко покарано: його оголошено політичним злочинцем і заслано в казахські степи до Орської фортеці, де талановитого митця зарахували рядовим солдатом царської армії. Тараса одягли в солдатську форму, поселили в казарму. Почалася тяжка, виснажлива муштра. Та ще важчою була заборона писати і малювати.

Примусова розлука з рідним краєм загострила почуття любові до нього. Душа рвалася в рідні місця, де пройшло дитинство. Спогадами й тугою за Україною, роздумами про її долю пройняті вірші цього періоду. Більшість віршів написано ним під час дворічного перебування в Аральській експедиції. Протягом двох років поет був звільнений від муштри. Як художник експедиції, змальовував краєвиди Аральського моря, написав аж 200 акварелей!

Звернімося до етимології.

V Сучасні мистецтвознавці відзначають, що акварелі Т.Шевченка "не поступаються перед творами кращих англійських акварелістів, є перлами в акварельному живопису того часу — стільки там повітря, гарячого сонця, спеки і прозорості...

М. Бурачек

V А що ж таке акварель?

Кожному із нас відомі акварельні фарби. Вони ніжні, прозорі й соковиті. Художник-аквареліст повинен мати неабиякий хист, щоб написати картину аквареллю. Дуже нелегко точно показати форму і колір предметів, ще важче виправити неправильно намальоване. Аквареліст змочує пензель у воді, набирає на нього фарбу і пише — мазок за мазком. Отже, щоб написати аквареллю, треба розчинити фарбу в воді. Звідси й назва слова акварель — від латинського аqиа (аква) — вода.

Тож і клейові фарби, в які під час малювання додають багато води, називають акварелями.

V Виходить, нелегко бути акварелістом Але наш Шевченко був чудовим майстром акварелі. Не забули, що він умів передати "повітря, гаряче сонце, спеку і прозорість" казахських степів? Не менш чудовими були і його поетичні твори цього періоду, особливо вражає патріотична лірика.

V Після повернення з експедиції в Оренбург Т. Шевченко завершував свої малярські роботи, писав вірші. Серед них — "Не називаю її раєм...' ("Якби ви знали, паничі..."), в якому розкрив тяжкі страждання своєї родини в кріпосному ярмі.

Проведімо бесіду з дітьми

(після прослухування вірша):

1. Який настрій передає вірш?

2. Чому поет не називає раєм батькову хату?

3. На які почуття поета вказують слова "хатиночка", "матір добрую", "голубки молодії" ?

4. Яким словом називає поет тяжку роботу на панщині?

5. Чому він називає кріпацтво пеклом?

6. Що сказав поет про долю своїх рідних: матері, батька, сестер і братів, про свою власну долю?

7. Що вам відомо з дитинства самого поета? То який характер має вірш?

Коментар з елементами аналізу твору.

Поезія має автобіографічний характер. Перебуваючи далеко від України, Т.Шевченко згадує її, але його почуття ніби загострюються: він помічає там не тільки красу, а й лихо, пекло і посилає прокляття визиску та неволі. В цій частині вірша відображено лиху долю родини Шевченка. Він любить рідну "хатиночку у гаї Над чистим ставом край села", але... там поет бачив і пекло— тяжку роботу, неволю. Пекло, за християнськими віруваннями, — місце, де нібито після смерті мучаться грішні душі. Пеклом називають також муки і страждання. Отже, страждання найрідніших людей запам'яталися Тарасові з дитячих літ. Рідна хата згадується як пекло, бо там страждав він, мала дитина, і страждали його дорогі рідні. Він називає матір доброю, про сестер говорить — "мої голубки молодії". З сумом пророкує їх недолю, бачить їхнє майбутнє; вони виросли у наймах, 'у наймах коси побіліють, у наймах..." і звікують свій вік.

Знаємо з біографії поета, що його мати померла ще молодою (на 40-му році життя). В повісті "Близнецьі" Шевченко згадує:

"Я пам'ятаю один жалісний Святий вечір на своєму віку. Восени ми поховали матір, а на Святий вечір понесли вечерю до діда й проказали: Святий вечір! Прислали до вас, діду, батько і ...", всі троє заголосили — нам не можна було сказати: "і мати". У вірші ж поет вказує на причину смерті матері — її "ще молодую — у могилу Нужда та праця положила".

Робота тяжкая, пекло, неволя в такій мірі, що "ніколи і помолитись не дають" — ось умови життя цієї селянської родини. Поет зосереджує увагу читачів на окремих деталях, що нагнітають трагічні мотиви: "батько, плачучи з дітьми,... не витерпів лихої долі. Умер на панщині!..", діти — сироти "малі були і голі", вони "розлізлися межи людьми, Мов мишенята".

Справжня людська трагедія постає в цьому невеликому поетичному слові — звинуваченні.

Перевіримо знання учнів. Якщо правильно вставимо слова

по вертикалі, то по горизонталі прочитаємо прізвище автора:

V ... А ми

Розлізлися межи людьми, Мов...(1)

V ... Там ...(2),
Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

V Не називаю її раєм,
Тії ...(3) у гаї

Над чистим ... (4) край села.

V У тій хатині, у раю,
Я бачив ... (5) ... Там...(6),
Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

V ... Я до ... (7)

-Носити воду школярам.

V А сестри! Сестри! Горе вам,
Мої ...(8) молодії!

Для кого в світі живете?

Етимологія підказує

Прізвище Шевченко пов'язане із назвою професії швець. Шевцем був прадід по батьковій лінії. Син шевця — Шевченко — Шевченко.

"Мені тринадцятий минало..."

Проведімо бесіду з учнями.

1. Хто герой поезії? (Хлопчик-сирота).

2.Скільки йому років? (Тринадцять).

3. Який настрій у дитини? (Гарний, веселий).

4. Чому змінився настрій? Про що згадала дитина? (Своє сирітство).

5. Знайдіть вислови, які передають гнітючий настрій ("недовго молилось", сонце "запекло, почервоніло, рай запалило", "Боже небо голубеє і те помарніло", "не мої ягнята", "не дав мені Бог нічого", "сльози важкі", вони "хлинули").

6. Хто розрадив сироту? Прочитайте.

7. Чого потребувала дитина-сирота? (Звичайної
людської доброти і ласки).

Коментар з елементами аналізу вірша.

Ліричний герой вірша — тринадцятилітній пастушок. Автор наділяє його складними і глибинними почуттями. Спочатку дитина з радістю сприймає навколишній світ тепле сонечко, веселе небо і село, "ягня, здається, веселилось". Забувши про все, веселилась і дитина. їй "любо, любо стало. Неначе в Бога...", "приязно молилось".

Та ці почуття швидко зникли. Спогади про втрату батьків, важке сирітство викликають інший настрій. Поет майстерно передав почуття самотності героя, його гнітючий стан. Для нього помарнів білий світ, "село почорніло", все для хлопчика стало чужим, з очей полилися гіркі сльози... Але сироті небагато треба: чуйність і піклування дівчинки зворушують дитину, вселяють радість у душу.

Вірш автобіографічний. Майже всі поезії Т. Шевченка на тему сирітства передають життя Тараса в дитинстві. Пригадайте розповідь про дитинство. Розкажіть про життя Тараса-пастуха В образі дівчинки поет змалював подружку своїх дитячих літ Оксану Коваленко, доля якої склалась трагічно.

Прочитайте і перекажіть...

Чабан...

(Уривок)

Отара ягнят, як біла хмарка, що впала на зелені луки... Хай собі пасуться! І по небу пропливають ясні легенькі хмарки. Куди вони пливуть? Мабуть, далеко-далеко звідси... Як колись хотілося дізнатися Тарасові, що за тими стовпами, які землю підпирають, так тепер хочеться йому за тими хмаринками полинути, на світ подивитися.

Він лежить на пагорбі, забувши про ягнят, забувши про всі поневіряння і знущання. Ніби в білих чистих сорочках, виглядають хати з густих садів на горі, під горою старий дуб, немов козак вийшов погуляти. Там тополі гнуться, розмовляючи з вітром. Ніби вся земля з гаями, садами, запашними луками живе, радіє і всміхається до сонця — і чомусь радіє і всміхається Тарас. Він, як та стеблина, що тягнеться вгору і радіє з кожного променя сонячного, кожного подиху літнього вітру.

Хмарки линули, линули, і раптом одна, велика й темна, закрила сонце.

Ніби прокинувся Тарас від сну чарівного. Що він? Кому він потрібний? Чого радів так і з сонця, і з неба синього, і з хат біленьких? Що в тих хатах? Скрізь там сльози, злидні, прокльони. А хіба є в нього хоч така злиденна рідна хата? Що його, Тараса, чекає? Так гірко йому стало. Опустив голову на коліна й заплакав.

Немов вітер прошелестів травою, і чийсь ніжний дотик відчув він на шиї. Глянув. Дивилися ніяково й ніжно великі карі очі, а навколо рожевого личка, ніби сяйво сонячне, світлі кучері з коси вибилися.

— Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарас, бач, як малий, плаче. Давай я сльози тобі витру,— дівчинка витерла широким рукавом очі Тарасові.

Тарас дивився ніяково. Це ж Оксаночка, ота кучерява Оксаночка, з якою гралися маленькими!. Вона виросла, стала ще краща. Тарас дивився ніяково, але ніби сонце засяяло знову. Вона сіла коло нього і поклала руку на плече.

—Не сумуй, Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти співаєш, найкраще від усіх ти читаєш, ще й, кажуть, малюєш ти. От і виростеш і будеш малярем, еге ж?

—Еге ж, малярем, — усміхнувся радісно.

—І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату, еге ж?

—Еге ж... А всі кажуть, що я ледащо .і ні на що не здібний... — мовив він, але не сумно, а ніби сам дивуючись, що так кажуть. При Оксаночці він не міг журитися, і взагалі при ній усе ставало зовсім іншим. — Ні, я не ледащо, я буду-таки малярем!

—Авжеж, будеш! — переконливо мовила Оксаночка і раптом засміялася. — А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий, — вони ж питоньки хочуть!

Схопилися за руки й побігли вдвох до ягнят і, так само тримаючись за руки, весело погнали їх до води.

Оксана Іваненко

"Тече вода з-під явора..."

Проведімо бесіду з учнями.

1.Який настрій створює ця поезія?

2.Як зображено природу у вірші?

3.Що робить качечка? Яка у неї сім'я? З чого видно, що вона дбайлива мати?

4.Куди прийшло дівча? Про що свідчить поведінка дівчини?

5.Яку розмову ведуть між собою батьки дівчини ?

6.Назвіть, які рослини і які живі істоти згадуються у вірші?

Коментар з елементами аналізу твору.

Цей вірш написано Т. Шевченком за кілька місяців до смерті. Відчувається замилування поета рідною природою. Справді, поезія ніби малюнок — пейзаж (від француз, рауз (пеі), що означає країна, місцевість, зображення природи). Тому цей вірш належить до пейзажної лірики. Квітучий і чарівний куточок України зображено тут: червона калина пишається, явір молодіє, а в річці хлюпочуться качаточка.

На тлі чарівної природи діють люди — родина, в якій батько, мати і дівчина на виданні. Настрій добрий тут панує злагода: дівчина бере воду, співає, батьки радяться, "кого б то їм Своїм зятем звати?" Знаємо, що і сам поет, повернувшись із заслання, прагнув одружитися. Його пригнічувала самотність, він нетерпляче рвався в Україну. В цьому ж році з розпачем писав:

Минули літа молодії,

Холодним вітром од надії

Уже повіяло. Зима

І Сиди один в холодній хаті,

Нема з ким тихо розмовляти,

Ані порадитись. Нема.

Анікогісінько нема.

Таким було реальне життя Тараса. А мрія малювала бажане. Ось і передав жагу щастя у вірші «Тече вода з-під явора».

Цей твір — ніби маленька казка, пейзаж просто-таки відчуваєш фізично: бачиш і чуєш. Бачиш явір, калину, качину сім'ю, чуєш дзюрчання потоку, плескіт і гомін качок, що ловлять ряску поміж осокою. Ніби в казці, качечка "розмовляє з дітками своїми".

І хіба можна не любити рідну природу, прочитавши цей твір? Поет — мудрий вихователь: через замилування природою виховує в дітей патріотичні почуття.

Розвиваймо творчі здібності дітей.

Розв'яжімо кросворд і поміркуймо ...

1.Хто хлюпочеться у воді поміж осокою?

2. Яке дерево пишається над водою?

3. З-під якого дерева тече вода?

4.Куди вийшли погуляти батько й мати?

5. Що ловить у воді качечка?

Розв'язали? Яке ім'я вийшло? Так, Тарас!

Етимологія стверджує ...

Справді, це ім'я обезсмертив наш геній — Тарас Шевченко. Важко відшукати більшу відповідність значення імені Тарас і характеру людини, яка носила ім'я Тарас Шевченко. Чому?

А тому, що ім'я Тарас прийшло до нас з грецької мови, в якій слово тарактіос означає бунтівливий, бунтівник. Славетне ім'я Тарас!

Але в цьому вірші Тарас Шевченко постає не бунтівником, а людиною ніжною, спостережливою і чулою до краси... Правда ж?

" Садок вишневий коло хати..."

Проведімо бесіду з учнями.

1.Зі скількох строф складається вірш?

2.Яка пора року змальована у творі?

3.Як відтворено весняний сільський вечір на Україні?

4. Назвіть предмети, зображені у вірші, які ви
сприймаєте зором, а які відчуваєте слухом?

Коментар з елементами аналізу твору.

V Уявімо собі холодне підземелля з широкими кількаметровими стінами Петропавловської фортеці в Петербурзі. Тут, у казематі, захований від усього світу, в огидних допитах і нестерпному очікуванні вироку провів Тарас Шевченко найжахливіший квітень і травень свого життя (з 17.04 по 30.05 1847 року).

Його кати, мабуть, луснули б від злості, коли б довідались, що їхній арештант і тут, у казематі, пише вірші. Цей цикл віршів Шевченко назвав "В казематі". І серед них — "Садок вишневий коло хати..."

V Ця поезія — сонячна струна в його кобзі. Створений далеко від України, в жахливій царській
катівні, вірш вражає любов'ю до життя, до людей праці, до рідної природи — всього, що зветься Україна. Вірш написаний надзвичайно майстерно.

Перед нами в усій красі постає вечір в Україні. На якусь мить поет ніби забув про кріпацьке лихо. Може, тому, що Україна відтепер залишалася для нього недосяжною мрією? Може, в такому настрої лягли на папір рядки вірша?

Прочитайте і перекажіть...

V ... Для в'язнів тут не передбачено весни, повітря, сонця.

Стояв і слухав... Цвірінькали в піддашші жваві горобці.

А що твориться нині в садках, гаях та по левадах на тій землі далекій, на Україні? Як почина крайнеба займатись тихим сяйвом, пробуджується без ліку птаства і благовістить появу нового дня. Весь світ дзвенить

пташиним співом, сонце купає в росах промені, ласкавий вітер струшує на землю цвіт... Коли-то він побачить оте пресвітле диво? І чи побачить? Може, йому до смерті марити широким степом, небом над Україною, Дніпром і рідним словом... Знали б тупі жандармські голови, яка для нього кара страшніша смерті ! Василь Шевчук.

V П'ятнадцятьма рядками вірша передано образ України: садок вишневий, хрущі над вишнями, дівчата, які повертаються додому стомлені, але з піснею, селянська родина вечеряє коло хати ... Щось величне і вічне відчуваєш у цьому вірші, який пронизаний ідеєю добра. В простому житті селянської родини поет побачив багато красивого і благородного: матері ждуть дітей з поля, дочка подає вечерю, мати научає дочку, кладе малих дітей спати.

Глибока людяність і сердечність відчувається у всьому, краса взаємин і естетика світу, в якому перебуває українська родина. А душа поета? Вона — у словах "зіронька" "соловейко", маленькі діточки. Відчуваєте, скільки ідилії?

Етимологія підказує...

V Ідилія в мистецтві знаходить собі місце там, де змальовується мирне, безхмарно-щасливе життя; безтурботне, спокійне буття. Слово ідилія прийшло до нас із Греції, там воно означало малюнок, невеликий вірш-пісенька.

V Такий щасливий малюнок життя передав і Шевченко.

V Вірш покладено на музику великим українським композитором Миколою Лисенком.

Розвиваймо пам'ять дітей.

Садок ... коло хати,
Хрущі над ... гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,
Співають… …,

А матері вечерять ждуть.

Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня ... встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких ... своїх;

... заснула коло їх. -

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не ... .

Розв'яжімо кросворд.

1. Вишневий 5. Зіронька

2. Вишнями 6. Діточок

3. Ідучи 7. Сама

4. Дівчата 8. Затих

"На Великдень, на соломі..."

Проведімо бесіду за віршем.

1. Коли відбуваються події у вірші?

2.Чим хваляться діти? Які обнови в них?

3. Про що це свідчить?

4.Знайдіть опис сирітки.

5. Чим вона похвалилась?

6.Які почуття викликає вірш?

Коментар з елементами аналізу твору.

Шевченко і діти. Це особлива тема розмови. Знаємо про його ніжну любов до дітей, його уміння спілкуватися з ними і турбуватися їхньою долею. Шевченкове серце не раз щеміло від того, що діти бідноти позбавлені радощів дитинства. Тема дитячого сирітства — одна з основних в його віршах, що ввійшли в дитяче читання. У вірші "На Великдень, на соломі..." і розкривається тема сирітства. Поет відтворив радісні вихваляння дітей обновами. Діти щасливі. Вони мають батьків і родичів! Одна сирітка "сидить без обнови", але поет знає добре дитячу психологію — похвалитися хоча б чим-небудь... І його сирітка теж хвалиться, та як щемливо стає на серці читачеві від цього: "А я в попа обідала", — сирітка сказала'. Раз на рік дитина смачно поїла. Своє співчуття автор передає словами "сиріточка", "сирітка", "рученята'.

Перевіримо знання учнів.

Розв'яжімо кросворд.

1.Коли відбуваються події, про які згадується у вірші?

2.Де гралися діти?

3.Чим вони хвалилися?

4. Доповніть рядок:"— А я в попа обідала, — сирітка ...."

5. Хто " рукава"?

6. Чим гралися діти?

Що прочитали по вертикалі? Правильно, Кобзар! Так називає наш народ Т. Шевченка. І не тільки тому, що він написав книгу "Кобзар".

Етимологія підказує...

V Кобзарями українці називали своїх співців, народних поетів, які ходили селами і містами, складали і виконували народні пісні й думи. Свій спів супроводжували грою на кобзі чи бандурі (кобза— кобзар—Кобзар).

V Кобза — струнно-щипковий музичний інструмент. Саме слово — тюркського походження.

Дуже часто кобзою називали і бандуру. Кобзоподібні інструменти існували ще з часів Київської Русі.

"І золотої й дорогої..."

Проведімо бесіду з учнями.

1.Ліричний герой поезії згадує дитинство. Який епізод викликає в нього печаль?

2.Де сидить хлопчик?

3.Які рядки вказують, що хлопчик сирота?

4.Яке майбутнє в цієї дитини?

5.Якими словами поет передає своє співчуття до дитини-сироти?

Коментар з елементами аналізу твору.

"В степу безкраїм за Уралом" — так назвала свою книжку про перебування Тараса Шевченка в засланні письменниця Зінаїда Тулуб. Там, в степу безкраїм за Уралом, поетові згадувалось власне дитинство, сирітське, важке, і лягало на папір рядками поезій. Під таким настроєм в Косаралі в 1849 році написано поезію "І золотої й дорогої...".

Головна думка вірша — самотність дитини-сироти. Про це сказано вражаючою художньою деталлю: хлопчик "Сидить собі в старій ряднині", "Мов одірвалось од гіллі". Посилює цей мотив повторення: "Одно-однісіньке під тином".

Автор стверджує думку про те, що в кріпацькому селі немає щастя для сироти, така дитина приречена на важку долю. Тому так щемливо бринять рядки, в яких вгадується майбутнє хлопчика:

Мені здається, що ніколи

Воно не бачитиме волі,

Святої воленьки. Що так

Даремне, марне пролетять

Його найкращії літа,

Що він не знатиме, де дітись

На сім широкім вольнім світі,

І піде в найми, і колись,

Щоб він не плакав, не журивсь,

Щоб він де-небудь прихиливсь,

То оддадуть у москалі.

Піде в найми... Оддадуть у москалі... Така доля сироти. Помітили? Для поета — воля свята, воленька! Та цього щастя воленьки не звідати сироті.

У вірші відображено життя самого поета. Одним-єдиним реченням Шевченко надає віршеві автобіографічного характеру:

"Мені здається, що се я,

Що це ж та молодість моя".

Прочитайте й перекажіть...

Скоро мова мовиться, та не скоро діло робиться.

Який не був радісний світ хлопцеві, як не тікав він од тих злиднів, що завжди сиділи в рідній хаті, як він не одмахувався рукою од того суму, що лежав над людьми, одначе дедалі і йому часом тьмарився світ.

Перше горе, що отруїло хлопцеві серце, — злидні та праця матір поклали в домовину. Хлопця взяли од школи

дивитись за меншими в хаті. Батько женився вдруге, взявши вдову теж із дітьми. В хаті почалися сварки, бійки, докори, плач — пекло, що завжди буває в хаті, де повно зведенят. Мачуха пильнує своїх, батько часом оступиться за своїх — сварка готова Так-сяк жилось, поки живий був батько. Але ось застудився він у дорозі, помер слідом за матір'ю — сиротам не стало життя в своїй хаті. Найбільше перепадало Тарасові, як найстаршому, до того упертому, правдивому і гарячому.

У хаті якось трапилась крадіжка — в перехожого москаля вкрадено було 45 копійок грошей.

Мачуха напалася на Тараса. Сама вона не могла справитися з хлопцем — попрохала одного з діверів. Довідавшись про це, Тарас утік з дому. Днів зо три ховався він, ночуючи по тих же густих бур'янах під зорями, читав вірші в своїй книжечці, малював у ній квіти й дерева, поки його одного разу не накрили там мачуха з дядьком.

Пригрівало вранішнє сонце, обіцяючи рівний, гарячий травневий день. Майдани пахли розпареними бур'янами, городи буяли зеленою городиною, як море! На городі підгортала картоплю з небогою тітка. Раптом ясний ранок пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент.

— Тітко, що воно за крик? — турботно прислухалась
Оксана, кинувши сапувати.

Тітка-молодиця сперлася на сапу, слухає.

—Комусь дають порки!

—Чуєте? — обізвалась за тином на улиці сусіда. — Це знову катують того безталанного Тараса. Впіймали сонного.

—Хто? За що? — захвилювалась Оксана.

—Та все ж за ті гроші, що вкрадено було в москаля. Уже йому і гроші ті вернули — продала мачуха хустку покійниці Катерини, і москаля того немає, а вона, відьма, і досі мучить того нещасного хлопця. Сама вже не подужа, так вона гукнула свого дівера Павла. Там, кажуть, катюга, що його й світ такого не бачив. То катував своїх дітей, а тепер за братових сиріт узявся. Впіймали хлопця, втягли в сіни та й чинять той глум. Та це, може, й не він брав.

—Брехня, — гаряче обізвалась Оксана. — Казали ж, що то не він і гроші ті крав. Діти бачили на улиці у мачушиного Степана.

—Якби-то мати та батько, то, може б, знайшли правду, а то сирота. Хоч і не він, то скажуть — він!..

Степан Васильченко

" Зоре моя вечірняя ... "

Проведімо бесіду за твором.

1.До чого звертається ліричний герой і з яким проханням?

2.На що вказують слова "поговорим тихесенько в неволі з тобою"?

3.Що хоче почути ліричний герой?

4.Чому він не хоче чути про людей?

5. Яке почуття охопило героя? З чого видно, що він любить Україну?

Коментар з елементами аналізу поезії.

V Один із перших творів, написаних Кобзарем у засланні, була поема "Княжна". Цей великий твір розпочинається чудовим пейзажем "Зоре моя вечірняя..."

V У дитячому читанні "Зоре моя вечірняя..." займає особливе місце. Вдаючись до поетичного прийому звертання, поет просить вечірню зірку зійти над горою і розповісти йому про чарівну красу України: захід сонця, веселку, широку сокорину, розкішну вербу, про сон-траву, що вночі розцвітає. Душа поета — ніби розкрита, незагоєна рана Відчуваєте? Він у неволі! Рідний край так далеко, що тільки зоря вечірняя його може побачити. Любов'ю стікає серце, тому й пестливі слова з'являються у вірші: "сонечко", "веселочка', "тихесенько". А скільки чудових легенд, поетичних переказів живе в народі — і про вовкулаку, який ночує "у полі на могилі", і про сича, нічне пугукання якого віщувало нещастя. Ця поезія — справжня перлина. Та і звернення до зорі — народнопісенний прийом. Тому й стала поезія "Зоре моя вечірняя..." народною піснею.

Формуймо уважного читача... Виконаймо тестові завдання.

1. Яка пора року описана в поезії "Зоре моя вечірняя...":

а) літо; б) осінь; в) весна.

2. Яких міфічних істот згадує поет у вірші "Зоре моя вечірняя... :

а) русалок; б) вовкулак; в) мавок.

3. Де ночує вовкулак:

а) у полі; б) у лісі; в) на могилі.

4. Де сон-трава розцвітає вночі:

а) в лісі; б) при долині; в) біля річки.

Відповіді: 1 а); 2 б) ; 3 а); в); 4 б).

"Ой діброво — темний гаю!"

Проведімо бесіду за твором.

1. Що зображено у вірші?

2.Поет називає діброву доненькою. А хто ж батько? Хто змінює пори року?

3. Як рік одягає діброву? Що вам відомо про
зміни пір року?

4. Знайдіть рядки, що описують літо, осінь, зиму.

Коментар з елементами аналізу твору.

15 січня 1860 року вже хворий поет створив цю чудову поетичну замальовку — казку. Чом би й ні? Адже тільки в казках оживають предмети! А Шевченко показав зміни барв у природі в різні пори року: зелений покров змінюється золотистим, а потім білим. Таким люблячим батьком постає рік для діброви-донечки. Поет аж сам захоплений: "Багатого собі батька маєш". Художні деталі
дуже місткі, в двох словах вміщується пора року, літо має рясний зелений покров, осінь огорнута "в ризу золотую", а зима сповиває природу "білою габою".

Поміркуймо...

Які почуття викликає твір Т. Шевченка "Ой діброво — темний гаю!": спокій; роздратування; обурення; любов; насолоду від спілкування з прекрасним; печаль.

Підсумкові завдання.

Розвиваймо кмітливість учнів.

Співвіднесіть рядки з назвами твору:

1) "Мені тринадцятий — " ...Раз укриє тебе рясно минало..."

Зеленим покровом..."

2) "І виріс я на чужині..." "... Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!.."

3) "Ой діброво —-- "...Аж страх погано

темний гаю!" У тім хорошому селі..."

Визначте, який рядок зайвий? (Підкреслити).

Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Тече вода з-під явора, Верби зеленіють.

Вгадайте, які вірші Т.Г.Шевченка сплутав Незнайко.

Вітер з гаєм розмовляє,

Шепче з осокою.

... Світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Пливе човен по Дунаю

Один за водою.

Пливе човен води повен,

Тихесенько вітер віє,

Ніхто не спиняє,

Кому спинить — рибалоньки

На світі немає.

Тополі по волі

стоять собі, мов сторожа.

Поплив човен в синє море,

А воно заграло, —

Погралися гори — хвилі —

Розмовляють з полем

скіпок не стало.

Вікторина "Чи знаєте ви твори Т. Шевченка?"

1. Неначе сонце засіяло, Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади !.. І ми, жартуючи, погнали Чужі ягнята до ... (води).

2.Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце... (зустрічає).

3.Не називаю її раєм, Тії хатиночки у ... (гаї).

4.Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона ... (калина).

5.На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина., (годувать).

6.Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи ... (дівчата).

7....В лиху годину, Якось недавно довелось Мені заїхать в ... (Україну).

Тести "З якого вірша ігі рялки?"

1. Мені аж страшно, як згадаю
Оту хатину край села!
Такії, Боже наш, діла

Ми творимо у нашім раї...

а) "І виріс я на чужині..." б) "Якби ви знали, паничі..." в) "Тече вода з-під явора..."

2. Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

а) "І золотої й дорогої..." 6) "На Великдень, на соломі..." в) "Садок вишневий коло хати..."

3. А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.

а) "І золотої й дорогої..." б)"І виріс я на чужині..." в) "Мені тринадцятий минало..."

4. Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..

а) "Зоре моя вечірняя..." б) "Якби ви знали, паничі..." в) "І виріс я на чужині..."

5. В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу... а) "Тече вода з-під явора..." б) "Мені однаково, чи буду..." в) "І золотої й дорогої..."

6. Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось
І сонце гріло, не пекло !

а) "Якби ви знали, паничі..." б) "Ой діброво — темний гаю!.." в) "Мені тринадцятий минало..."

7. Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

а)"Садок вишневий коло хати..." 6) "Причинна" ("Реве та стогне Дніпр широкий..." в) "Вітер з гаєм розмовляє..."

8. А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.

а) "Тече вода з-під явора ..." б) "Вітер з гаєм розмовляє..." в) "Ой діброво — темний гаю!.."

9. ...А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу,

А ще до того, як побачу

Малого хлопчика в селі.

а) "Сон" ("На панщині пшеницю жала"), б) "Мені тринадцятий минало..."

в) "І золотої й дорогої..."

10. І усміхнулася небога,
Проснулася — нема нічого...
На сина глянула, взяла
Його тихенько сповила...

а) "І золотої й дорогої..." б) "Сон" ("На панщині пшеницю жала") в) "Мені тринадцятий минало..."

11. ...В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло ...

Там неволя ...

а) "Мені тринадцятий минало..." б) "Тече вода з-під явора..." в) "Якби ви знали, паничі..."

12. Пишається калинонька,
Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють,

а) "Тече вода з-під явора..." б) "Зоре моя вечірняя..." в) "Світає..."

Відповіді:

1.б) 4. в) 7. б) 10. б)

2.в) 5. б) 8. а) 11. в)

3.а) 6. в) 9. в) 12. а)

Пам'ятаймо, діти: поезія Т. Шевченка давно стала нетлінною частиною духовного буття українського народу. Шевченко для нас — це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії. У глибини майбутнього посилав він свої непорушні заповіти синам свого народу, і серед них — найперший і найголовніший:

Свою Україну любіть,

Любіть її ... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти.

Розділ 3 УРОКИ НА ТЕМУ: ТАРАС ШЕВЧЕНКО — ГОРДІСТЬ І СЛАВА УКРАЇНИ

ПЕЙЗАЖ У ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО «ЗОРЕ МОЯ ВЕЧІРНЯЯ...»

Мета: продовжувати ознайомлення учнів із життям і творчістю Т. Г. Шевченка; удосконалювати навички читання віршованих творів; збагачувати словниковий запас; розвивати зв'язне мовлення учнів.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА

1. Робота над скоромовкою

Хмариноньки-хмаринки,

Химерні, волохаті,

Вмостились на хвилинку

У хлопчика на хаті.

2. Робота кад чистомовкою

Ку-ку-ку, ку-ку-ку! Сидить пташка на сучку! Ки-ки-ки, ки-ки-ки! Посадили огірки! Ко-ко-ко, ко-ко-ко! Люблю свіже молоко!

3. Гра «Продовжте чистомовку»

Учитель пропонує склад, а діти намагаються скласти чистомовку.

4. Гра «Зоряна година»

Завдання: з букв слова скласти слова. Хуртовина — хутро, рот, рута, хор, нора...

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

— Сьогоднішній наш урок присвячений геніальній людині — поетові і художникові. Кому саме — дізнаємося, коли розшифруємо прислів'я.

чен Та на сон для

Шев ко рас че це нас

(Шевченко Тарас — наче сонце для нас.)

— Майже два сторіччя тому народився в селі Моринці, що на Черкащині, хлопчик Тарас. Рано померли його батьки, і на долю сироти випали тяжкі поневіряння.

Т. Г. Шевченко прожив лише 47 років, із них 24 роки був кріпаком, 10 — в засланні і лише 13 — на волі... (Кріпак — особисто залежний від поміщика селянин.)

Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу, а його любов до людей — на ненависть і погорду.

Т. Г. Шевченко — уславлений народний поет, геніальний Кобзар України — був також видатним художником. Подивіться на автопортрет Т. Г. Шевченка.

Автопортрет — це робота, виконана самим автором із самого себе. Портрет виконаний у 1840 р., на ньому Тарас зображений у 26-річному віці.

На сьогоднішньому уроці ми почнемо вивчати поезії Т. Г. Шевченка. Його творчість і життєвий шлях ви будете вивчати протягом усіх шкільних років, а до його «Кобзаря» повертатиметеся все життя.

Фізкультхвилинка

IV. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.
ОПРАЦЮВАННЯ ВІРША Т. Г. ШЕВЧЕНКА «ЗОРЕ МОЯ ВЕЧІРНЯЯ...» 1. Вступне слово вчителя

— За любов до України і за вірші цар відправив Шевченка солдатом у далеку Орську фортецю. Там він пробув десять довгих років. Йому забороняли
писати і малювати. У цих казахських пісках Шевченко згадував мальовничу
природу України, тужив за нею і свою тугу виливав у віршах.

2. Виразне читання вірша вчителем

— З якою інтонацією читається вірш?

3. Словникова робота

Вечірняя сідає

тихесенько позичає

похилилась зеленії

розіслала розпустила

Читання слів у стовпчиках на одному диханні.

— Знайдіть і прочитайте слова — назви дій.

4. Читання вірша учнями

5. Аналіз змісту вірша з елементами вибіркового читання

—До кого звертається поет?

—Що він просить у зорі?

—Яку річку згадує поет у вірші? Що він про неї говорить?

—Що означає вислів «... у Дніпра веселочка воду позичає»?

—Який пейзаж (картину природи) змальовує Тарас Шевченко у вірші?

—За чим журиться поет?

—Як ви гадаєте, чому автор використовує таку форму слів: сонечко, вес лочка, тихесенької

6. Гра «Добери риму»

— Які рими дібрав поет у своєму вірші?
Горою... (тобою);

сідає... (позичає); розпустила... (похилилась).

7. Гра «Хто краще?»

Конкурс на краще читання вірша.

V. ПІДСУМОК УРОКУ

—Кому був присвячений сьогоднішній урок?

—Що ви дізналися про дитинство Т. Г. Шевченка?

—Як народ ушановує пам'ять поета і художника?

—Чи є у вашому місті місця, що пов'язані з ім'ям великого Кобзаря?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Розглянути вдома з батьками збірку Т. Г. Шевченка «Кобзар».

ОБРАЗИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРИРОДИ В ПОЕЗІЇ

ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. «СОНЦЕ ЗАХОДИТЬ, ГОРИ ЧОРНІЮТЬ...»

Мета: продовжити ознайомлення учнів із творчістю Т. Г. Шевченка; удосконалювати навички виразного читання віршів; учити аналізувати прочитане; виховувати любов

до поезій великого Кобзаря.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА

1. Робота над скоромовкою

Пішов Федір до Федота,
Щоб побачити єнота.
Єнот фиркнув, налякався,
У куточок заховався.

Пішов Федір до Федота, Не побачивши єнота.

В. Гринько

2. Гра «Доберіть антоніми»

Темний — ... (світлий); зустрічає — ... (проводжає); тихо — ... (голосно); чорний — ... (білий); ранок — ... (вечір); угору— ...(униз); говорить — ... (мовчить); сміється —... (плаче).

3. Робота над чистомовкою

Ець-ець-ець — подув сильний вітерець,

Аї-аї-аї — облітає листя в гаї,

Го-го-го — ми збираємо його,

Ас-ас-ас — принесемо листя в клас.

Язик донизу — си-си-си,

Вуса, вуса у оси.

Язик угору — ша-ша-ша,

Наша Маша в ліс пішла.

Язик донизу — са-са-са,

Укусила в ніс оса.

Язик угору — ши-ши-ши,

Машу в лісі ми знайшли.

4. Гра «Шифрувальники»

Вінок - нок + р + ші = ... (вірші).

Київ - їв - и + об + за + ря = ... (Кобзаря).

III. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Розповіді учнів про свої враження від перегляду «Кобзаря».

IV. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

— Сьогодні ми продовжимо вивчати вірші великого Кобзаря. Адже ніде так не розкривається душа народу, як у його творах.

V. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ. ОПРАЦЮВАННЯ ВІРША Т. Г. ШЕВЧЕНКА «СОНЦЕ ЗАХОДИТЬ, ГОРИ ЧОРНІЮТЬ...»

1. Читання вірша вчителем

— У якому темпі, з яким почуттям читається вірш?

Фізкультхвилинка

2. Словникова робота

Німіє пташечка

тихне серцем

чорніють садочок

виходить темний

одпочиває дивлюся

Читання слів «луною» за вчителем.

—Прочитайте стовпчики слів на одному диханні.

—Що означають слова першого стовпчика?

—Знайдіть слово — назву дії в другому стовпчику.

—Знайдіть слово — назву ознаки.

3. Колективне читання вірша «луною» за вчителем

4. Читання вірша учнями

5. Аналіз змісту вірша з елементами вибіркового читання

—Яку пору доби поет описує у вірші?

—Як поет описує захід сонця?

—Які зміни .відбуваються у навколишній природі?

—Чому радіють люди?

—Куди лине серцем поет?

6. Гра «Диктор телебачення»

Прочитати вірш, періодично відриваючи погляд від тексту, щоб подивитися на глядачів.

7. Гра «Добери назву дії до назви предмета»

Сонце... (заходить). Гори... (чорніють). Пташечка... (тихне). Поле... (німіє, чЬрніє). Люди... (радіють). Зоря... (виходить).

8. Гра «Читає Незнайко»

Учитель читає, замінюючи слова, учні виправляють «помилку».

9. Порівняння віршів «Зоре моя вечірняя...» і «Сонце заходить...»

— Порівняйте два прочитаних вірші. Чи подібні в них пейзажі? Поясніть
свою відповідь.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

—З яким віршем Т. Г. Шевченка ознайомилися на сьогоднішньому уроці?

—Який пейзаж змальовує поет у цьому вірші?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Виразно читати вірш.

Намалювати малюнок до вірша.

ПОЕТИЧНІ ПЕРЛИНИ.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО «ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА»

Мета: продовжити ознайомлення учнів з творчістю Т. Г. Шевченка; поглиблювати знання дітей про рідну мову, її багатство і красу; розвивати образне мислення, зв'язне мовлення; виховувати любов до поетичного слова.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА

1. Робота над скоромовкою

В будь-якого будяка Будячиха будь-яка.

О. Орач

2. Робота над чистомовкою

Ба-ба-ба, ба-ба-ба! Он на березі верба! Бу-бу-бу, бу-бу-бу! Доглядаємо вербу! Бі-бі-бі, бі-бі-бі! Сидить голуб на вербі! Би-би-би, би-би-би! Голуб полетів з верби! Бу-бу-бу, бу-бу-бу! Я люблю свою вербу!

3. Розчитування за складовою таблицею

III. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1. Виставка-презентація дитячих малюнків

2. Конкурс на краще читання вірша «Сонце заходить, гори чорніють...»

IV. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

— Тарас Григорович дуже любив Україну, її стрункі тополі, верби над ста
вами. Особливо Шевченко любив калину. Він присвятив їй свої вірші. У своєму
«Кобзарі» слово калина він ужив 385 разів, а всього у творах Шевченка калина
згадується 965 разів.

Сьогодні ми ознайомимося ще з одним чудовим віршем Кобзаря. Вслухайтеся, як звучить українське слово.

V. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.
ОПРАЦЮВАННЯ ВІРША Т. Г. ШЕВЧЕНКА «ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА...»

1. Виразне читання вірша вчителем

— Які картини, звуки виникли у вашій уяві під час читання вірша?

2. Словникова робота

1) Довідкове бюро. Явір — білий клен.

Пишатися — тут: буйно рости, квітнути, мати надзвичайно привабливий вигляд.

Ряска — багаторічна трав'яниста дрібна плаваюча круглолиста рослина, що покриває води (зазвичай стоячі) і є їжею для водоплавних птахів.

Яр — глибока довга западина (переважно з крутими або прямовисними схилами), що утворилася внаслідок розмиву пухких осадових порід тимчасовими потоками.

2) Читання стовпчиків слів «луною» за вчителем.
Тече долиною

вода калинонька

явора верболози

яром пишається

хлюпощуться качуром

—У яких словах першого стовпчика наголопіений другий склад?

—Які звуки позначає буква я?

—Яке слово у другому стовпчику «зайве»? (Пишається — назва дії.)

—Яке слово складається з двох частин? (Верболіз)

Фізкультхвилинка

3. Повторне читання вірша учнями «луною» за вчителем

—Який куточок рідної природи оспівує поет у своєму вірші?

—З якою інтонацією читається вірш? (Розмірено, лірично, ніби милуючись чарівними краєвидами.)

4. Аналіз змісту вірша з елементами вибіркового читання

—Як ви розумієте словосполучення «пишається калинонька»?

—Куди тече вода?

—Що Шевченко пише про качку? її качаточок?

—Які слова свідчать про безмежну любов поета до рідної землі?

5. Гра «Знайди риму»

Долину... (калина)

Молодіє... (зеленіють)

Горою... (осокою)

За ними... (своїми)

6. Робота в групах

Створення і презентація словесних малюнків до вірша.

7. Добирання слів — назв дій до слів — назв предметів

Вода... (тече)

Калина... (пишається)

Явір... (молодіє)

Верболози й лози... (зеленіють)

Качаточка... (хлюпощуться)

Качечка... (випливає, ловить, розмовляє)

8. – А де ви зустрічаєтесь з іменем Шевченка у нашому місті?

В центрі міста Полонного на тисячолітній площі ніби за розкритими сторінками «Кобзаря» височить пам’ятник Т.Г.Шевченку. Він очолює алею

знаменитих людей України.

Зразу ж за валом розташована

вулиця Шевченка, яка потопає

у вишневих садах та впирається

у місцевий пляж. Що заховався

у старих вербах, які милуються

у водах річки Хомори.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

—З яким віршем Т. Г. Шевченка ознайомилися на сьогоднішньому уроці?

—Що оспівує в ньому поет?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити вірш напам'ять.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО «ТИХЕСЕНЬКО ВІТЕР ВІЄ...»,

«ОН ГАЙ ЗЕЛЕНИЙ ПОХИЛИВСЬ...»

Мета: розширити знання учнів про життя і творчість Т. Г. Шевченка; удосконалювати навички правильного, виразного, швидкого читання; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати мовлення, критичне мислення, творчі здібності дітей; сприяти національному вихованню учнів.

ХІД уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА

1. Дихальна гімнастика

—Щоб навчитися читати правильно, швидко і виразно, треба розпочати урок із дихальної гімнастики.

—Зробіть довгий глибокий вдих. На видиху вимовляйте звук: о-о-о-о...

— Зробіть довгий глибокий вдих. На видиху вимовляйте склади:
пім-пам-пом-пум-пем-пім;
мам-мом-мум-мім-мем-мим.

2. Робота над скоромовкою

Лінь лежить у Ліни в ліжку, Каже: «Я посплю тут трішки». Через неї лежебока Ледь не відлежала боки.

Н. Становська

3. Розчитування за складовою таблицею

III. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Конкурс на краще читання з пам'яті вірша Тараса Шевченка «Тече вода з-під явора...».

IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

—Прочитайте акровірш, яке слово виділили?

Ти мусиш нам співця назвати,

Адже умів лиш він один Рабів німих так захищати. А хто так оспівав, як він, Садок вишневий коло хати? Д. Білоус

— То кому присвячений сьогоднішній урок? (Присвячений видатному
українському поету, письменнику, художнику — Т. Г. Шевченку.)

V. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Опрацювання вірша Т. Г. Шевченка «Тихесенько вітер віє...» (с. 57)

1) Вступне слово вчителя. .

— Перебуваючи в Санкт-Петербурзі, в 1844 р. Т. Г. Шевченко написав ві
дому поему «Сон».

Послухайте уривок з цього твору.

2) Виразне читання вірша вчителем.

— З якою інтонацією читається вірш? (Спокійно, тихо, розмірено)

3) Словникова робота.

Мріти — тут: ледве виднітися.

Читання стовпчиків слів «луною» за вчителем.
Вітер віє

степи мріють

ярами зеленіють

сторожа розмовляють

—Що означають слова першого стовпчика? (Назви предметів.)

—Що означають слова другого стовпчика? (Назви дій предметів.)

—Доберіть синонім до слова сторожа. (Охорона)

Фізкультхвилинка

4) Читання вірша учнями.

—З ким автор порівнює тополі?

—Які дерева згадує поет у вірші?

5) Добирання до слів — назв предметів слів — назв дій.
Вітер... (віє)

степи, лани... (мріють) верби... (зеленіють) сади... (похилились) тополі... (стоять,розмовляють)

2. Опрацювання вірша Т. Г. Шевченка «Он гай зелений похиливсь...»

1) Вступне слово вчителя.

— Перебуваючи в засланні, далеко від Батьківщини, Т. Г. Шевченко на
писав вірш «Якби ви знали, паничі...». У цьому вірші поет згадує своє важке
дитинство, оспівує чудову українську природу.

2) Гра «Бджілки».

Самостійне напівголосне читання вірша учнями.

—Яку картину ви уявляєте, читаючи вірш?

—З чим поет порівнює ставок?

—Що говорить про верби?

3) Гра «Збери словосполучення».

Гай виглядає

верби похиливсь

ставок купають

4) Гра «Віднови вірш».

Велику книгу___ , дорослі й діти

І «Кобзарем» її__ . заповіти

В тім «Кобзареві» зложив , написав

Щоб знали всі:__ й___ . назвав

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

— Чого вчать вірші Тараса Шевченка?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити один з віршів Т. Г. Шевченка напам'ять.

Висновки

Скільки чудових віршів, поем написано ним, скільки глибоких картин намальовано. Це не просто талант, це дар, подарований Шевченку Богом.
Незважаючи на його сумні долю, зміг відновити сили і боротись за волю і свободу, не тільки свою, а всього народу. Він був справжнім патріотом з великої літери.

Міць і велич присутні в кожному витворі поета. Це національний виклик, який живе і вічно буде жити. Адже Тарас Григорович Шевченко став борцем за справедливість, який повстав від усього народу. У його творчості висвітлено ставлення до чиновників, панів та простолюду. Глибокі та не прості думки і почуття у поета, більшість з яких ще й зараз є актуальними.

Тарас Шевченко – насправді геніальний національний поет, який, мабуть, мав здатність бачити на століття вперед, бо він створив такі актуальні твори, яких світ ще не бачив. Стежинами літературної творчості потрібно вчитися у таких грамотних і чудових творах Шевченка, бо вони навчають жити. Ми не повинні втрачати ентузіазму до життя. Жити – це прекрасно, цікаво дізнаватися минуле і створювати майбутнє, прагнути до саморозвитку, завдяки віршам Шевченка.

Я думаю, щоб стати, або ж хоча б наблизитись до створення витворів мистецтва, як Шевченко, треба мати неабияку витривалість, вміння висловити свою думку і розв’язувати всенародні питання.

Дорога до Шевченка може бути тернистою, але треба пробиратися через хащі свого розуму, треба старатись зрозуміти його вислови, слова, адже вони багаті своїм життям, вони вічні!

Прагніть бути як Шевченко – геніальними!

Список використаних джерел

1. Брижицька С. Тарас Шевченко: “Все йде, все минає, — і краю немає” // Українознавство—2001: Календар-щорічник. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2000. — С.141-145.

2. Т.Шевченко. Твори у п’яти томах. Т.1 – К.:Дніпро, 1970.– 408с.

3. Бондар М. Образ України в поезiї Т.Г.Шевченка//Вiсник АН України.—№6.—1993.—С.56-60.

4. Дзюба І.М. У всякого своя доля: Літ-критичний нарис.- К., 1989.—261с.

5.Жмурiна О.І. Образ Батькiвщини у творчостi Т.Шевченка i О.Пушкiна//Т.Шевченко i загальнолюдськi iдеали. Тези доповiдей та повiдомлень на обласнiй мiжвузiвськiй науково-теретичнiй конференнцiї, присвяченiй 175-рiччю вiд дня народження, що вiдбулася 19-21 квiтня 1989р.—м.Одеса.—1989.—С.55-56

6.Івакін Ю. Поезія Шевченка періоду заслання.- К., 1984.— 236 с.

7.Кирилюк Є. Войовничий характер Шевченкiвського реалiзму// Зб. праць XV наук. Шевченкiвської конференцiї.—Одеса, 1968.—С.5—23

8.Коцюбинська М.Х. Етюди про поетику Шевченка.- К., 1990, 270 с.

9.Лепкий Богдан. Про життя і твори Тараса Шевченка.- К.— 1994.—125 с.

10.Маланюк Євген. Три літа// Дивослово.- №3,— 1993.— С.8-11.

11.Мушкетик Ю.Вiчно з нами//Голос України.—№39.—1993.—С.12.

12.Неділько Г.Я. Тарас Шевченко: життя і творчість.-К.—1988.— 245 с.

13.Носань С.Л. Геній правди (до 175-річчя від дня народження/- К.: Література і мистецтво, 1989.—С96.

14.Павлів І. Поема – містерія ?Великий льох? Тараса Шевченка.// Слово і час.— №1.—1991.—С.25-35.

15.Пiльчук І.І. Народнопоетична основа образу України в лiрицi Шевченка//Зб.праць ювiлейної десятої наукової Шевченкiвської конференцiї.—Канiв,1961.—С.120-134.

16.Пріцак О.Й. Шевченко—пророк (АН України).- К.— 1993.—С.56.

17.Смілянська В.Л. Біографічна Шевченкіана.- К.— 1984.— 245 с.

18.Чамата Н.П. Поетика контрасту в поезiї Т.Шевченка// Рад. лiтературознавство.—№3.—1976.—С.19-64

19.Шагiнян М. Тарас Шевченко.— К., 1970.— 256с.

20.Шевченко Т.Г. Повне зiбрання творiв у 12 томах.— Т.1—2.— К.—1989.

21.Шевченко Т.Г. Кобзар.—К.—1987.—503с.

Блог вчителя початкових класів Шевчик Валентини Іванівни

Мітки

Сторінки

вівторок, 14 листопада 2017 р.

Стежинами літературної творчості Великого Кобзаря

Вступ

Розділ 1 ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО – СЛОВО ПРО ПОЕТА

Розділ 2 ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО І ЙОГО ТВОРИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Розділ 3 УРОКИ НА ТЕМУ: ТАРАС ШЕВЧЕНКО — ГОРДІСТЬ І СЛАВА УКРАЇНИ

Висновки

Список використаних джерел

Немає коментарів:

Дописати коментар

Мітки

Сторінки

вівторок, 14 листопада 2017 р.

Стежинами літературної творчості Великого Кобзаря

Вступ

Розділ 1 ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО – СЛОВО ПРО ПОЕТА

Розділ 2 ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО І ЙОГО ТВОРИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Розділ 3 УРОКИ НА ТЕМУ: ТАРАС ШЕВЧЕНКО — ГОРДІСТЬ І СЛАВА УКРАЇНИ

Висновки

Список використаних джерел

Немає коментарів:

Дописати коментар

вівторок, 14 листопада 2017 р.